Category Archives: Риби

Як ловити форель в гірських річках

форель

форель

Починається осінь. В цей час активізується клювання форелі в гірських річках Карпатського регіону. Особливо добре ловиться форель в Сколівському районі. Адже поїхавши в Карпати можна відпочити, сходити по гриби та порибалити.

Проте форель ловиться протягом всього року, окрім періоду нересту (після листопада), найжаркіших днів літа і різкого помутніння води. Коли літом форель можна ловити тільки зранку і ввечері, то восени форель клює цілий день. Кормом служать дрібні рачки, комахи і їх личинки, ікра риб, а для великої форелі іноді і дрібна риба, переважно гольян.

Детально про особливості ловлі форелі в Карпатах описано тут:
http://skole.com.ua/uk/papers/13-turizm/122-fishing.html

Якщо Ви приїхали з далека, то варто заздалегідь домовитись про проживання в Карпатах. Я би порадив зупинитись у місті Сколе. Саме тут відносно низькі ціни на проживання та висока якість обслуговування.

Перелік приватних садиб та готелів міста Сколе Ви знайдете тут:
http://skole.com.ua/uk/rezidence.html

Ловля голавля на поплавцеву снасть

Поплавцевий лов голавля заслуговує окремої і особливої розмови. У глибокій і каламутній воді великої річки голавль не більше обережний, чим лящ або сазан. Особливості харчування голавля зумовлюють його обережність і “невловимість” для рибалки.

Голавль

Голавль


Лов голавля цікавий тим, що риба активно чинить опір, вона обережна, полювання за нею майже ніколи не переростає в “тупу” здобич і кожного разу доводиться пристосовуватися до певних умов. Різноманітність умов поведінки голавля примушує застосовувати різні способи і прийоми його лову. А відома сезонна “всеїдність” цієї риби дозволяє зробити вибір між тією або іншою приманкою.

Весняний лов голавля (як правило, донна вудка) продовжується до тих пір, поки річки не увійдуть до русла після паводку, і особливого спортивного інтересу не представляє. Приблизно з середини червня починається лов голавля на поплавцеві снасті: махову поплавцеву вудку і “штекер”. Вона майже нічим не відрізняється від лову крупного ляща або сазана і практикується на крупних і середніх річках. Тяжка оснастка на довгому вудилищі з волосінню 0,18 мм, гачком № 10 і черв’яком на гачку – от і все, що треба.

У дуже малих річках і струмках ефективним виявляється лов плавом, особливо в тих випадках, коли ви полюєте за голавлем нижче за дамбу або на перекатах річки. Суть такого лову полягає в тому, що Ви раз по раз поступово відпускаєте снасть з приманкою на якусь відстань за течією і чекаєте клювання.

На малих річках ловлять взабродку, а на великих – користуються човном. Снасть є телескопічною завдовжки до 5 м (довшим незручно виводити рибу) з пропускними кільцями, катушкотримачем і котушкою. Для зберігання запасу волосіні може бути використана найпростіша безінерційна котушка, забезпечена елементарним гальмом, яка дозволяє легко і просто змінювати довжину волосіні. Незручності виникають тоді, коли потрібно відпустити за течією наживку на відстань в 15 і більше метрів – доводиться довго підмотувати волосінь після закінчення довгої проводки. У таких випадках доцільно використовувати безінерційні матчеві котушки. Рекомендувати якусь певну модель немає сенсу, оскільки вони всі цілком робочі. Достатньо, якщо розмір шпулі дозволяє намотати на неї 100 м волосіні діаметром 0,15 мм. Дуже хороші для цих цілей маленькі “мультиплікатори”.

Continue reading

Пічкур як живець для ловлі хижака

Пічкур є чудовою наживкою для лову хижих риб. На нього охоче беруть щука, окунь, судак, сом, минь, інколи голавль і жерех. Але необхідно пам’ятати, що насаджений на гачок він досить швидко гине в теплій воді. Для того, щоб пічкур залишався як можна довше живим і жвавим, насаджують його через рот, виводячи жало гачка через щоку. Гачок при лові на пічкуря повинен відповідати величині не лише хижака, але і живця. Поводитися із спійманими пічкурями слід украй акуратно.

Знімати пічкуря з гачка потрібно обережно і при цьому мінімально травмувати, тоді живим він залишиться принаймні більше днів. Містити живих пічкурів бажано в просторих, жорстких, дрібнопористих садках, опущених на дно водойми в затінених місцях. Якщо садка немає, то 3 – 4 годин пічкур може жити в заповнених водою консервних банках або поліетиленових мішечках. Причому живим і жвавим він залишиться тим довше, чим частіше робиться заміна води.

Ловля пічкура

Пічкурі

Пічкурі


Основний корм пічкура — черв’яки, личинки комах, дрібні ракоподібні і молюски, перегнилі органічні залишки.
Під час нересту інших видів риб пічкурі охоче поїдають їх ікру.
Ловлять пічкура в основному полегшеною поплавцевою снастю в дрібних місцях з піщано-галечним дном.
Інколи поблизу неглибоких перекатів пічкур попадається при лові донними снастями.

Як приманка для пічкура використовують шматочки земляних черв’яків, мотиль, дрібний опариш.
В середині літа пічкур досить охоче бере на тісто, ароматизоване рослинними оліями.
Найчастіше пічкурі ловляться в місцях принаджування іншої риби.
Будучи рибою не полохливою і цікавою, вони часто пливуть не великими зграйками до рибалки, що стоїть у воді.
Тому не варто використовувати довге вудилище при лові пічкурів.

Зазвичай використовують легкий бамбуковий хлист завдовжки 2—2,5 м, оснащений суцільною волосінню діаметром від 0,15 до 0,2 мм і гачком № 2,5.— 3,5.
Поплавець необхідний дрібний, чутливий. Вивантажується снасть однією дробинкою, що кріпиться на відстані 5—10 см від гачка.
Можна в якості вантажу використовувати дрібну блешню, бажано яскраво розфарбовану, але не блискучу і обов’язково округлої форми.

Весняний лов починається відразу при проясненні води. В цей час краще ловити в місцях, де дно має невеликі поглиблення або укриття у вигляді каменів або затонулого дерева.
Приманку слід пускати над самим дном. Коли насадка проходить над поглибленням або поблизу укриття, де знаходиться пічкур, слідує рішуче клювання і легкий поплавець різко вирушає під воду.
Підсікати треба відразу, проте не різко і не сильно — губи у пічкура дуже ніжні і легко рвуться.

Після того, як рибка витягнута з води і знята з гачка, насадку знову закидають в те ж місце.
Деколи на один шматочок червяка або на одного опариша удається виловити з одного місця до десятка пічкурів.
У літню жару або перед зміною погоди, коли атмосферний тиск нестійкий, клювання пічкура слабшає.
У таких випадках поплавець знімають, а замість вантаження і гачка прив’язують блешню.
Годяться будь-які дрібні, округлих форм блешні з гачком № 3.
Бажано, щоб колір її був чорним з дрібними білими або краси нимі крапками.
На гачок краще всього одягнути одного-двох мотилів, але можна і дрібного опариша.
Закидування роблять впоперек течії на всю довжину волосіні, яку бажано подовжити на 2-3 м.

Коли під дією течії волосінь натягатиметься, починають плавно відводити кінець вудки убік, протилежну до течії.
Інколи необхідно, протягуючи блешню по дну, повідомляти їй стрибкоподібний рух.
При цьому волосінь має бути весь час в натягненні, інакше рибалка не відчує клювання.

Пічкур (загальні характеристики)

Пічкур

Пічкур


Пічкур — рибка дрібна, рідко досягаюча 0,2 м. Найчастіше попадаються особини не більше 0,08—0,1 м, живою масою 0,02—0,04 кг Тіло пічкура витягнуте, веретеноподібне, з черевцем злегка сплощене. Голова велика, рот ніжній. У кутах рота з кожної сторони по вусику. Спина пічкура сірого кольору з ледве зеленуватим відливом, боки світлі, кремові, черевце білясте. По всьому тілу розкидані чорні плями, з боків вони зливаються в одну смужку. Плавники з темними рисками, непарні, — сірі, парні — блідо-жовті. Луска відносно велика. В Україні пічкур поширений повсюдно, навіть в гірських річках і струмках.

Перевагу пічкур віддає місцям з середньою течією і піщано-гальковим дном. Влітку тримається на тих, що прогріваються мілководдях і неглибоких перекатах. При пониженні температури відходить від берегів в глибші місця з мулистим або піщаним дном, але поблизу перекатів. Взимку вирушає в ями. Серед зими, коли помітно знижується вміст кисню у воді, багаточисельні зграї пічкурів скупчуються біля донних ключів або водоскидів. У зв’язку з порційним ікрометанням нерест пічкуря розтягується інколи з кінця квітня по червень. Пічкурі, що мешкають в заплавних водоймищах і заливних озерах, під час розливу вирушають для нересту в річки.

Ловля Марени

Мирон-усач

Мирон-усач

Марена живе і годується в основному на неглибоких ділянках річок з швидкою, а іноді і з дуже швидкою течією, включаючи дрібні гравієві перекати. Для лову марени найбільш універсальною буде фідерна снасть, яку в основному і використовують риболови на річках Дністер, Тиса, Стрий та їх притоках. Відзначимо найбільш ключові моменти компоновки снасті.

Вудилище буде потрібно достатньо жорстке, яке би дозволяло закидати важкі і надважкі грузила, що необхідні для лову на швидкій течії. Ідеальним варіантом, звичайно, буде клас heavy feeder з верхнім тестом від 120 г в поєднанні з потужною і надійною котушкою. Але українські риболови із-за обмежених фінансових можливостей, використовують дешеві композитні і стеклопластикові телескопічні вудилища з доступними китайськими безінерціними котушками. Варто використовувати досить товсті монофільні волосіні, що, втім, вирішальної ролі не грає, оскільки покльовка великої марени завжди різка і завжди добре помітна. І все-таки тонкі плетені шнури вигідніші. Вони менше парусять на течії, а в період великої каламутної води менше збирають на собі сміття. До того ж, при дефіциті трофейних риб, доводиться свідомо переходити на лов дрібнішої і обережнішої здобичі, наприклад, підуста, переводячи марену в розряд прилову, що, у свою чергу, вимагає чутливішої снасті.
Continue reading

Марена

Марена (Мирон-вусач)

Марена (Мирон-вусач)

Марена (Barbus fluviatilis L.) – риба сімейства коропових, занесена в Червону Книгу (охороняється Законом). Досить таки є поширеною в Дністрі і Стрию. Тримається на бистринах. Ловиться на донні снасті. Улюбленою наживкою при ловлі марени є виповзок.

Марена має багато назв: У Білорусії – мирон; у Пскові – мирний; в Україні – марена, маріна; у Каспійському морі – вусань; у західній Росії – барвена; у Польщі – болен, бружана, бжана, піл-лосось (У.Petenui – бржанка); у притоку. Вісли – бринка, у верх. Лозини – маренчук; на р. Бистріці – совак, совочник. Середня вага 3-4 кг. Марена є річковою рибою, влітку мешкає на глибоких, швидких, переважно камянистих місцях. Віддає перевагу прямій течії і майже ніколи не зустрічається у вирах із зворотною течією. Любить глибокі борозни на дні з кам’янистим гальковим грунтом. Тримається звичайно невеликими групами, але на улюблених місцях іноді спостерігаються значні скупчення. Дрібний вусань живе на перекатах разом в пічкурами.

Нерест відбувається при температурі води 11-15 градусів, на кам’янистому або гальковому грунті в кінці травня – червні – в південних районах, в червні – початку травня – в північних.

Найкраще клювання марени буває в періоди після рясних дощів, коли вода в річці ставала каламутна (піщаного кольору), і риба добре ловилася на черв’яка, виповзка, плавлений сирок (типу “Міський”), і на місцевого “рачка” (личинка комахи). При ловлі треба поспостерігати за річкою і вирахувати місце де її досить багато і там ловити на донні снасті з виповзком, медведкою, личинкою хруща (чи інших великих жуків), або на болонську снасть.

Коли риба росте

На відміну від теплокровних тварин ріст риби продовжується все її життя – влітку із-за посиленого живлення цей процес помітніший. Взимку ж ріст із-за сплячки сповільнюється або припиняється взагалі. Перше річне кільце на лусці закладається весною і влітку другого року життя. Тривалість життя різних видів риб коливається. Деякі з них, наприклад, щука, вугор, живуть до 70 років і старше.

Нерест риб

Розмножуються річкові і озерні риби, що мешкають у водоймищах середньої смуги, шляхом ікрометання, тобто відкладання ікри, яка запліднилася молочками самцем. Статеве дозрівання різних видів риб відбувається в різні терміни. Так, щука дозріває до 2-3 років, а лящ набагато пізніше – до 5-7 років. Серед старших вікових груп риб відбувається зміна співвідношення полови на користь самок. У віці 5-7 років співвідношення, як правило, один до одного, в більш пізньому – до 10 років, переважають самки, а серед 15-річних самці майже не зустрічаються.
Найбільшою плодючістю відрізняється минь – більше 3 мільйонів ікринок. У плітки плодючість менше в тридцять разів, у язя – в двадцять, вони відносяться до риб з середньою плодючістю. У риб, що нерестяться весною при температурі води 8-12 градусів розвиток запліднених ікринок продовжується 10-12 днів, тих риб, що нерестяться літом при температурі близько 20 градусів – не більше 7 днів.